Етіологія Гепатит


Наркоманія: чума XX століття

Питання наркоманії ще постало перед суспільством з прадавніх часів. Ніхто і не підозрював, що ця хвороба призведе до великих втрат, а найголовніше до втрати молодих, енергійних, талановитих особистостей у руках яких знаходиться майбутнє нашої держави та перш за все наших дітей. На сьогоднішній день питання боротьби з наркоманією стоїть на одному рівні з питанням стосовно боротьби зі злочинністю.

Звичайно – це одні з найважливіших соціальних трагедій. Адже вони пов’язані один з одним, так як майже 45% злочинів вчиняються у стані наркотичного сп’яніння. На жаль, на сьогоднішній день суспільство не винайшло ліків від цієї страшної хвороби. Законодавство нашої держави ще недосконале для боротьби з наркоманією. Кожний рік число зростає і на даний момент сягає 16% 1 млрд. чол., коли всього населення у світі приблизно 6 млрд.. Як видно, наркоманія – це Ахіллесова п’ята не лише нашої держави але й усього світу.

На сьогоднішній день вирішення проблеми наркоманії означає позбутися майже половини проблем, які постають перед державою та суспільством. Це першочергове завдання органів державної влади та громадян, як України, так і інших країн.

У своїй роботі я прагну дослідити корінь виникнення та поширення наркоманії, а також розглянути основні причини і розкрити наслідки до яких призводить недбалість деяких особистостей. Хоча в подальшому їх так не можна назвати, тому що вони, обравши цей шлях, втрачають свою гідність та людяність.

Виникнення і поширення наркоманії, як хвороби

Перед усім треба сказати, що таке наркоманія. Наркоманія – це хворобливий психічний стан, зумовлений систематичним вживанням у немедичних цілях шляхом ковтання, вдихання або ін’єкцій деяких лікарських або інших речовин природних або штучних, що супроводиться звиканням і непереборним потягом до постійного поновлення їх прийому з метою отримання специфічних переживань, різних біо – і психотропних ефектів, а також для полегшення психічного або фізичного стану за їх відсутності. У цьому разі визначається зміна поведінки і особистості споживача. Всі різновиди наркоманії об’єднані загальними причинами появи розвитку, перебігу і наслідку. Слово наркоманія походить від грецьких narke затьмарення свідомості, заціпеніння, оніміння, паралічі та наркозис смерть, манія, божевілля, безумство, пристрасть. У цих словах є коротке пояснення стану, до якого потрапляє той, хто приймає наркотики, а також наслідки їх прийому.

Наркотичні речовини почали застосовувати в далекому минулому. Перше знайомство з наркотиками сталося на зорі розвитку людства після того як люди навчилися користуватися вогнем. Розпалюючи в печері багаття, первісні люди вдихали оксид вуглецю, що утворюється під час горіння. Одурманення відбувалося і від вдихання диму під час згоряння різних рослин, серед яких могли бути мак, коноплі, тютюн. Треба вважати, що на самому початку неусвідомлене вживання наркотичних речовин носило племінний характер. Отже, найдавніші способи наркотизації були засновані на вдиханні диму, парів, на палінні. Найраніші відомості про вживання наркотиків опію належать до V тисячоліття до н. е. У Персії зберігся опис отримання і вживання соку з маку. Наприкінці III тисячоліття до н. е. у письмових джерелах держави шумерів території південної частини сучасного Ірану згадується про снотворну дію опію.

У II тис. до н. е. з опієм були знайомі й інші народи, що населяли Східне Середземномор’я. У руках статуетки мінейської культури IIIII тис. до н. е. знайденої під час розкопок на острові Кріт, зображено головку маку.

У давньому Єгипті широко використовували різноманітні наркотичні препарати. Під час археологічних розкопок у древніх похованнях були знайдені колекції наркотиків у різних лікарських формах, багато яких не розпізнані й досі. Так біля мумії принцеси Нефру знайшли посудину з ліками, складовою частиною був наркотик.

У давньому Єгипті опіумний мак широко використовували 3.5 тис років тому за часів бубастидських володарів XXII династії німецький вчений Георг Еберс у 1873р. виявив древньогрецький папірус, названий Папірусом Еберса. У цьому документі, написаному за 1500 років до н. е., було зібрано майже 700 рецептів, багато яких грунтувалися на опіумі.

З розвитком медицини з’явилася потреба в ефективних знеболювальних засобах. Ця потреба поклала опію шлях в історії. Вивчаючи цілющі властивості рослин, Гіппократ не заперечував потреби застосування наркотиків у лікуванні хворих, а навпаки, вважав їх цінними лікарськими засобами. Він широко використовував у своїй практиці опіум як болезаспокійливий і снотворний препарат.

У давньому Римі було визнано до вживання близько 400 видів рослин з наркотичними властивостями. Римський письменник і державний діяч Марк Порцій Катон 234149р. до н. е. і римський вчений – енциклопедист Марк Торрецій Варрон 11627 р. до н. е. у своїх творах згадували про мак, який входив до складу опійношафранової настоянки, настоянки Сабура та ін.

Ще війська Олександра Македонського 356323 р. р. до н. е. занесли опій, техніку його отримання і спосіб вживання в райони свого завоювання – Малу Азію, Месопотамію. Таким чином опій поширився із Заходу на Схід. Однак колискою опію є Китай та Індія або Єгипет. Французький вчений Антуан Поро, а також вживачами опію були жителі Давнього Єгипту, оскільки там знаходилося селище Мекон, що означає місто маку.

Персія досягнувши своєї могутності, була торговим центром і споживачем опію як Єгипет й інші країни Середземномор’я.

Індія була першою країною, яка експортувала до інших пахощі та наркотичні речовини. За 2000 років до н. е. караванні шляхи тяглися від Індії через Вавілонську імперію до Середземного і Чорного морів. Трапезунд був центром збуту наркотиків, а фінікійські купці біли найактивнішими розповсюджувачами опію у віддалених районах.

Англійські лікарі вважали нешкідливими помірні дози опію і намагалися зберегти його вживання, мотивуючи це тим, що народні маси не хочуть заборони опію. Однак передові люди Індії усвідомлювали, яку шкоду ніс цей дурман індійському народу.

На міжнародній конференції з опіуму в 1925р. було представлено резолюцію з вимогою облишити торгівлю опієм у всьому світі лише медичними і науковими потребами. Напередодні Другої Світової війни в Індії вироблялося 12 тис. тон опіуму на рік. Опіоманія в Індії була поширена як серед чоловіків, так і серед жінок – 20% хворих опіоманів, які поступали на лікування, складали жінки. В Індії опіопаління законодавчо було заборонено у 1946р.

Припускають, що мак став відомим у Китаї в VI або VII ст. н. е. У цей час маленькі пігулки з опіуму в формі рибок з’являються у продажу і користуються великим попитом, а це у свою чергу веде до появи пристрасті. Спочатку опій надходив як медичний засіб, а потім і як наркотичний. Вже з середини XVII ст. паління опію набуло досить широкого розповсюдження, і опій стали використовувати переважно з наркотичною метою. Оскільки торгівля наркотиком виявилася прибутковою, услід за англійцями спрямувалися на китайський ринок торговці опіумом із США, Португалії й інших країн. Опіопаління поступово стало набувати тяжкого характеру. Уряд намагався боротися з розведенням опіумного маку, але до країни постійно завозилась велика кількість контрабандного опію, переважно з Бенгалії. Місцеві власті дивилися крізь пальці на торгівлю наркотиками, отримуючи величезні хабарі від англійських купців. Форсоване ввезення опію призвело до масового поширення опіопаління в Китаї і стало являти загрозу для сотень тисяч китайців, ведучи до виродження нації. Імператор видав закон, згідно з яким контрабандистів наркотику карали стратою. Це стало надалі причиною так званих опіумних воєн.

У 1908р. підписано угоду Китаю з Індією, яка зобов’язувала протягом 3 років скоротити ввезення опіуму на 90%, за умови, що у той самий період буде скорочено в такому ж розмірі його виробництво в Китаї. А в 1911р. було укладено угоду між Англією і Китаєм про остаточне припинення постачання опіуму на китайський ринок у семирічний термін. Англія зобов’язалася зменшувати ввезення опіуму щорічно на 1/3. У 1912 було заборонено ввезення персидського і турецького опію. Були проведені деякі внутрішні заходи, які не увінчалися успіхом. І лише постанова народного уряду КНР від 1952р. опіопаління було по суті заборонено.

В Афганістані, де наркоманія набула великих розмірів, з 1957р. було заборонено розведення опійного маку, споживання і торгівля ним.

У Таїланді з 1959р. урядом країни закрито близько 900 опіокурилень, хоч і нині у країні близько 500 тис. наркоманів.

У колоніальних країнах Африки згубна пристрасть до опію залишилась у значного процента населення. У перші роки після отримання незалежності в Єгипті налічувалося близько 200 тис. опіоманів.

До офіційної заборони вирощування опійного маку Іран та Індія були найбільші у світі виробниками цього наркотику. Перед Другою світовою війною в Ірані виробляли до 6000 т. опіуму на рік. У наш час вживання опіуму в Ірані жорстоко карається, аж до смертної кари.

Вживання і виробництво опію в Туреччині не поступалась Індії та Китаю. Там, де з’являлись турки, наркоманія розповзалася, як епідемія. У Туреччині було широко розповсюджено опіопаління і прийом опію всередину. Однак прийом усередину більшістю засуджувався, а цих людей презирливо називали теріакидами. І до цього часу Туреччина є одним з головних виробників опію у світі. Опій там виробляють таємно і він надходить в нелегальну торгівлю як за кордон, так і на внутрішній ринок.

У Франції класичні наркомани часто належали до артистичних та літературних кіл. Тут доречно пригадати про пристрасть до наркотику Шарля Бодлера, Теофіла Готьє та ін. Опіум також вживали і моряки військовоморського флоту Франції, особливо ті, які базувалися в портах Середземного моря, що свого часу викликало неспокій уряду і прийняття ним спеціальних обмежувальних заходів.

Захоплення опієм не обійшло Німеччину, Італію, Австрію та інші європейські країни. На початку XX ст. причину виникнення цього захворювання стали тісно пов’язувати з патологічними особливостями особистості та характеру наркомана. За останні сто років з кожним десятиріччям вживання опію в Європі все більше поширювалось.

Перша світова війна стала поштовхом для подальшого поширення наркоманії в Європі. Наркотична епідемія охопила практично всі країни, що воювали.

Друга світова війна також призвела до збільшення споживання наркотиків майже у всіх країнах, що воювали. Цьому сприяли тяжкі умови воєнного часу, постійно психотравмуючі чинники, вимушене різке збільшення застосування наркотиків у медицині, міграція населення. Однак після Другої світової війни спаду наркоманії не відзначалося. Було впорядковано видачу наркотиків.

Вживання опіатів набуло особливо широкого розповсюдження у США. Наркотики завозили до Америки численні емігранти з регіонів де вживання наркотичних речовин було традиційним. Китайські кулі – чорнороби, що переселилися у США в середині XIX ст., сприяли швидкому поширенню опіопаління в Америці. До початку XX ст. наркоманія у США стала серйозною соціальною проблемою. Лише у 1909р. у США було заборонено імпорт опію. У цьому ж році за ініціативи США була скликана міжнародна опіумна комісія. У грудні 1911р. в Гаазі відбулася міжнародна конференція, що виробила заходи з боротьби із поширенням опіуму. Однак наркоманія в Америці набирала темп і після Першої світової війни досягла небувалого розмаху. Згідно з статистичними даними у 1912р. вживання опію американцями було в 12 разів більшим, ніж у будь якій іншій країні світу.

У нашій країні мак був відомий ще за старослов’янські часи. У дореволюційній Росії паління опію було широко розповсюджено в Середній Азії, а також у великих містах. У дореволюційних газетах повідомлялося, що в Москві існує салон, в якому збираються любителі паління опію. У царській Росії кардинальних заходів проти цієї вади не вживали. Лише після революції 1917р. розгорнулась боротьба з наркоманією. За порівняно короткий час споживання опію було майже ліквідоване.

Однак сьогодні героїн є основним продуктом контрабандної торгівлі наркотиками. Споживання його постійно росте. Це видно на прикладі США, що є головним споживачем героїну у світі. У 1969р. у країні близько 180 тис. чоловік вживали цей наркотик тільки в НьюЙорку близько 100 тис.. у 1977р.400 тис., у 1987 – близько 500 тис. Нині оборот підпільної торгівлі героїном складає понад 350 млн. доларів на рік.

За відомостями Бюро з боротьби з наркотиками при Держдепартаменті США, що річно до країни ввозять 11.5т героїну. Понад 500 млн. людей нашої планети вживають опіум і його похідні – морфій, героїн та ін.

У нашій країні коноплі розводили ще у II тис. до н. е. спочатку на Приазов’ї і Придонні, а пізніше на берегах Дніпра і його приток. Пристрасть до гашишу частіше зустрічається там, де вирощують коноплю. Однак нині в Україні серед молоді різко зросла кількість осіб котрі палять анашу, приблизно у 810 разів порівняно з 1990р. у 53 – річного мешканця с. Черванівка Білопільського району працівники міліції виявили біля 3 кг маку. І майже стільки ж виявили у його 55 – річного земляка. А 18 – річний буринчанин встиг заготувати за літо 2 кг коноплі. Його одноліток із Сум пішов ще далі – приготував з коноплі 1 кг маріхуани й продав. Із отриманими грошима за зілля він і був затриманий співробітниками міліції.

На городі пенсіонера з с. Шевченкове Глухівського району працівники міліції виявили рекордну в цьому році плантацію наркотичного маку – більш ніж 2000 стебел. А у мешканця Тростянця сушилося на криші 950 г коноплі нового врожаю. По фактах складені протоколи. Володарі наркотиків будуть притягненні до відповідальності.

В с. Требухов Броварського району Київщини на плантації у 22 – річного чоловіка виявлено посів коноплі загальною вагою 28 кг. Ще більшу плантацію зілля – 56кг – працівники міліції знайшли у 71 – річного мешканця с. Єрковці ПереяславХмельницького району.

Наркотичні препарати з конопель є одним з най поширених у світі: лише за приблизними даними у світі налічується 300 млн. чоловік які є рабами цього виду наркотику.

Розвиток і поширення різних видів наркоманії пов’язані зі ставленням до них суспільства, етнічними, релігійними, соціокультурними особливостями своєрідністю емоційних форм поведінки і способу життя.

Причини появи наркоманії, як хвороби

Успіхи в боротьбі з наркоманією багато в чому залежать від науково обґрунтованих відповідей на запитання, які причини спонукають до прийому наркотичних речовин, що цьому сприяє, у кого з’являється прагнення до вживання наркотиків?

Щоб перемогти наркоманію треба добре вивчити причини і умови, які породжують це зло. Знаючи їх, можна виробити ефективні заходи боротьби, поставити профілактичні заслони на шляху цієї страшної біди. Поки чітко не з’ясовано причину розвитку наркоманії, ми будемо боротися з цим страшним явищем нашого життя тільки медичними та юридичними заходами. Причини наркоманії, шляхи і механізми їх поширення складні і різноманітні.

Кількість чинників, що впливають на розвиток наркоманії, постійно збільшується, змінюються їх якісні характеристики. Тому причини наркоманії не можна звести до якогось єдиного чинника. Іноді одна причина призводить до наркоманії, а іноді низка причин, що діють на особистість в одному напрямі, ведуть до її розвитку. Може бути комплекс причин, несприятливих умов і сприятливих чинників, кожний з яких різною мірою зумовлює розвиток різних видів наркоманії.

Причини наркоманії умовно можна поділити на соціальні, соціальнопсихологічні, психологічні. Американські лікарі Ясковіц в Осносс із Нью – Йоркського центру дезинтоксикації вважають, що формуванню наркомана сприяють такі причини:

1 ринок, що вільно постачає наркотики;

2 середовище, що сприяє або допускає застосування наркотиків;

3 певний індивідуальний нахил до влади;

Визначальними чинниками розвитку і поширені наркоманії є соціальні. Можна простежити чітку прямо пропорційну залежність збільшення загального поширення наркоманії у важкі періоди історії розвитку суспільства, наприклад під час війни, коли військовослужбовці в екстремальних умовах бачили в наркотиках стимулюючий засіб, в них вони шукали полегшення труднощів похідної і бойової обстановки, ними намагалися зняти тугу за домом і близькими.

Голод, різні національні біди і соціальні потрясіння також сприяють поширенню наркоманії.

Слабкі люди є в будь якому суспільстві, й багато хто з них намагається забутися та врятуватися від реального життя. Особливо це стосується молоді – часто невлаштованість життя, відсутність чіткої перспективи, неясність політичної платформи, безідейність, відсутність цілеспрямованості ведуть до розгубленості перед лицем суперечливої діяльності та можуть сприяти залученню до наркотиків. Не тільки ця розгубленість, а й безплідний порив до реальності, невдала спробі осмислити справжнє суперечності як свого життя, так і життя суспільства можуть бути благодійним ґрунтом, на якому проростає сім’я наркоманії.

Хоч у більшості країн ухвалені досить суворі закони що до контролю над виробництвом і споживанням наркотичних засобів, однак в обхід цих законів виробництво і торгівля ними ведуться в широких масштабах. Торгівці наркотиками за ради власного збагачення прагнуть до постійного збільшення своєї клієнтури, залучають до наркотичної трясовини дедалі нові й нові жертви, котрі рекрутуються в основному з молоді. Це призводить до постійного зростання наркоманії. Нечувані бариші торговців від реалізації наркотиків є однією з головних причин їх поширення, бо якщо є товар, знайдеться і покупець.

У сучасному світі існує організована система міжнародної контрабандної торгівлі різними наркотиками – гігантська імперія наркомафії. Опій, вирощений у країнах Ближнього і Середнього Сходу, нелегальними шляхами переправляють до Західної Європи і Північної Америки, де його переробляють в нелегальних лабораторіях Франції, Італії, Швейцарії.

США є основним ринком збуту наркотиків. Наркоманія і наркобізнес наклали тяжке тавро майже на всю Америку. Лише в НьюЙорку наркобізнес приносить прибуток понад 220 млн. доларів на рік. Останнім часом і в інших країнах наркоманія стала справжнім лихом суспільства. Спрут міжнародної наркомафії охопив багато країн світу. Є дані, що вона має 500 млрд. доларів, в обігу, приблизно, стільки ж використовує на підкуп посадових осіб і рекламну діяльність. Питання торгівлі наркотиками та їх поширення обговорюється в парламентах і в різних міжнародних організаціях.

На поширення наркоманії впливає також розширення асортименту наркотичних засобів, поява безлічі нових сильнодіючих синтетичних наркотиків і речовин, які вживають лише з наркотичною метою ЛСД та ін. На жаль, поки що успіхи науки у створенні засобів руйнування життя значно перевищують її успіхи в боротьбі зі смертю. Розвитку наркоманії сприяє велика міграція населення, поява через це не традиційних для деяких регіонів наркотиків, наприклад гашиш у Європі, опіум у Америці.

Однією з соціальних причин було умисне поширення колонізаторами наркотиків серед населення колоніальних і залежних країн для фізичного і духовного виснаження народів з метою їх національного закабалення, поневолення і експлуатації. В історичному ракурсі це можна дослідити на прикладі Китаю, Індонезії та інших країн.

Сучасні американські письменники і поети, такі як Роберт Крілл, Ален Гінзбург, Уільян Берроуз та інші у своїх творах описують героїв наркоманів, інтригуючи подробиці їх життя і відчуттів. Часто ці твори літератури створювали в проміжках між наркотичним одурманенням. Навіть деякі вчені, наприклад професор престижного Гарвардського університету Т. Лірі своїми двома публікаціям про наркотики, фактично сприяли їх розширенню. Англійський письменник О. Хакслі книгою Брама сприйняття лише підштовхнув розвиток наркоманії в Європі.

Нарешті треба врахувати ту обстановку, якій проживає молодь, ту досить велику групу юнаків і дівчат, для яких споживання наркотиків є новим віянням сучасної цивілізації. Однією з соціальних причин стало також потурання уряду де яких країн, зокрема відсутність належного контролю за поширенням наркотичних засобів, є легка їх доступність. Наркотичні засоби за бажанням можна придбати навіть у школах, ліцеях, вузах. Тому не дивно, що, згідно з даними де яких американських дослідників, тільки марихуану курять близько 50% школярів 810 класів. Діти приносять сигарети з наркотиком до школи, на вечірки і пригощають ними один одного.

На рівень наркоманії суттєво впливають механізми соціального контролю, до яких належать суспільство, мікро соціальне середовище. Обладнання цього контролю веде до поширення наркоманії.

Аналіз перелічених причин свідчить, що вони перебувають в площині соціальних проблем. Однак соціальні причини у виникненні наркоманії не єдині.

Особи з кримінального середовища насильно залучають новаків у тенета наркоманії для того, щоб втримати, а потім і закріпити їх приналежність до своєї групи з метою зробити тих, що тільки но вподобали наркотики, слухняним знаряддям злочинних задумів.

Навіть тоді, коли вживання втішної отрути є необхідним, законним, щоб приборкувати нестерпний біль, наркотик, що приймається як найефективніший болезаспокійливий засіб, труїть організм, породжує наркоманію, особливим за необхідності частих прийомів.

Для прикладу можна пригадати відому французьку співачку Едіт Піаф, у якої наркоманія з’явилася після соматичного захворювання. Вона описала свою трагедію у книзі Моє життя. Залежність від морфію у неї була на стільки велика що співачка не рідко прямо на сцені робила рятівні ін’єкції наркотику, щоб не впасти на очах у публіки.

Ще однією причиною розвитку наркоманії є недостатньо продумані, необережні, недбалі або навіть несумлінні медичні призначення, в наслідок яких може відбутися перше знайомство з наркотичними препаратами.

Загроза виникнення наркотичної залежності стає реальною, якщо людина не розуміє небезпеки вживання будь яких ліків без лікарського призначення.

У розвитку наркоманії відіграє значну роль не правильне виховання дитини, коли формується слабовілля, схильність втікати від труднощів. Особливу тривогу викликає зростання наркоманії серед школярів і студентів у 68 раз за останні 5 років.

Найчастіше наркотики починають вживати підлітки, які живуть в неблагополучні соціальнопобутовій обстановці. Це, як правило, діти з сімей соціально знижених батьків алкоголіки, з неповних сімей або сімей з порушеними внутрішньо сімейними емоційно особистісними зв’язками.

До наступної соціально психологічної причини можна віднести негативний вплив мікросоціальних груп і негативного лідера.

Наркомани не лише подають негативний приклад, але й залучають до цієї пристрасті новаків. Вони потрібні їм як однодумці з якими вони діляться своїми наркотичними переживаннями, як клієнти, якім збувають наркотики, а також як кролики, які згодом визначають разову наркотичну дозу нової партії наркотиків. У наркології це явище називається прозелітизм наркоманів. Воно має велике поширення – прийнято вважати, що один наркоман залучає до наркоманії до 10 чоловік.

Велике значення під час першого прийому наркотику має цікавість. Майбутні наркомани намагаються задовольнити її, випробувати щось не знане, пізнати незвичайне відчуття, нове враження, загадкове переживання.

Де які артисти, діяльність яких вимагає тимчасового напруження, а іноді й високого підйому, іноді приймають різні допінги під час виходу на сцену. Робиться це з метою поліпшити свій психічний стан, позбутися хвилювання, страху перед публікою і мати більший успіх.

Не достатньо санітарноосвітня робота також сприяє поширенню наркоманії. Наркоманія – хвороба молодих. 85 % хворих на наркоманію це люди віком від 1635 років і більшість 90% з них навіть не передбачало, які наслідки їх чекають. Неуцтво і наркотична безграмотність визначили їх ставлення до наркотиків. Багато хто вважав, що небезпека їм не загрожує, оскільки вони тільки палять гашиш, а наркоманія, за їхнім поняттям це коли колються. Так на ниві не знання і неуцтва виростає повна безстрашність прийому наркотичної речовини.

Говорячи про перше, потрібно відмітити, що наркоманія отримала розповсюдження в нашій країні саме в роки кризи: економічної, ідеологічної та політичної. Зв’язок між цими явищами безсумнівний.

В останній час виявлено, що неспокійний стан людської психіки має і хімічну природу. Виявлено, що хімічні фактори неспокою. Таким чином, проявляється зв’язок між наркоманією та екологічними, здвигами, забрудненням повітря, води та неправильне застосування хімії, які негативно впливають на організм в цьому напрямку.

Це свідчить про значну складність і різноманітність причин розвитку та поширення наркоманії, що ще раз підтверджує ту велику небезпеку, яку наркоманія несе з усіх боків у різних виявах.